- Пане Садовий, уже вчетверте відбулася церемонія нагородження достойних відзнакою "Галицький лицар". Які Ваші враження саме від цьогорічного дійства, адже Ви, як і три попередні рази, були головою його оргкомітету?

- Після четвертого "Лицаря" є відчуття впевненості у тому, що ми йдемо правильним шляхом. І можливо, зовні все це сприймається як забава дорослих людей, хоч насправді у ній є великий сенс. Полягає він у тому, що такими маленькими кроками ми реально будуємо те, що називається громадянським суспільством.

Коли такі шановані люди, як Ярослав Ісаєвич чи Ярослав Грицак, виходять на сцену, і ти відчуваєш дотичність до того, що вони отримали цю нагороду громади, на серці стає дуже приємно. Держава, на жаль, таких людей сьогодні не надто шанує, бо зараз в ціні ті, хто краще вміє гнути спину і говорити приємні для влади слова, а люди, які вміють реально працювати, залишаються збоку.

- А чи не видається Вам, що на четвертому році існування акція почала себе вичерпувати, адже стали повторюватися навіть прізвища у списку номінантів?

- Навпаки, мені здається, що з кожним роком "Галицький лицар" отримує новий імпульс і нове розширення своїх можливостей. Є нові ідеї, які ми хочемо реалізувати вже наступного року. Плануємо, наприклад, зменшити кількість номінацій і перейти до того принципу, який закладався ще під час народження самої ідеї проведення акції, себто давати відзнаку "Галицький лицар" лише за виняткові заслуги і лише за те, що було зроблено впродовж року. Тобто ми будемо дуже обережними саме в підході до визначення номінацій і підемо таким шляхом, щоби кількість нагород була меншою, а цінність кожної з них зростала.

Читати повністю