«Вославиться нехай Галичина!/Озориться нескорена дідизна/І нездоланна лицарства стіна!/Вославиться нехай Галичина!». Цими рядками з пісні «Вославиться нехай Галичина» на слова Володимира Єшкілєва та на музику Юрія Дуди у виконанні львівського хору «Глорія» завершилося в суботу четверте за рахунком урочисте дійство посвяти в галицьких лицарів.

Уся урочистість нагородження, що переривалася танцювальним виступом переможця міжнародного конкурсу «Євробачення-2003», лауреата міжнародних конкурсів балеруна Жерліна Ндуді, музичними виступами Віктора Морозова, Тараса Чубая, Наталки Половинки, оркестру «Віртуози Львова», а на десерт - відомого рок-гурту «Воплі Відоплясова», тривала чотири години з антрактом, під час якого у фойє львівської Опери всіх запрошених на «Галицького лицаря» пригощали шампанським Артемівського заводу шампанських вин. Власне в перерві між двома частинами дійства й можна було роздивитися - хто в чому вбраний. Чимало жінок особливо звернули увагу на рекомендацію в запрошенні: «Сподіваємось побачити Вас у вечірніх строях» і на урочистість з’явились хто в бальних сукнях, а хто у вечірніх. Хоча більшість чисельної публіки була зодягнена просто святково.

Розпочалася театралізована акція з діалогу на тему лицарства мандрівних філософів, в амплуа яких були письменник Володимир Єшкілєв та член мистецької команди «Галицького лицаря» Антон Бурковський. Потім упродовж вечора вони ще кілька разів з’являлися у залі і на сцені. Коли ж піднялася завіса, глядачі побачили трон, над яким височіла корона, виготовлена під верхівку львівської Ратуші, і яку організатори «Галицького лицаря» сподіваються колись там встановити.

Господарями на сцені були оркестр «Віртуози Львова», хор «Глорія» та ведучі - журналістка ТРК «Люкс» Юлія Синишин і генеральний директор Національного театру імені Марії Заньковецької Андрій Мацяк. Невдовзі з екрана з напутнім словом звернувся глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар - лауреат акції «Галицький лицар-1999» у номінації «Людина року», котрий, зокрема, сказав: «Лицарі були визначними людьми, а визнання їхнє насамперед у тому, що вони вважалися довершеними, всесторонньо розвинутими. Як кожна епоха потребувала лицарів, так і ми маємо, можливо, ще більшу потребу в таких людях. Лицарі - це ідеал, який потрібен нашому суспільству».

Читати повністю