22-є нових імен поповнили у суботу галерею Галицьких лицарів. Того дня в Оперному театрі відбулась церемонія нагородження достойників Галичини. Цьогорічний “Галицький лицар” виявився значно динамічнішим, розкутішим та веселішим, порівняно з минулорічною акцією. Цього разу скоротили кількість номінацій до 20. Тож у суботу Академічна рада конкурсу назвала по 10 переможців в категорії “Галицький лицар” та “Галичина”.

Свідомо не називатиму імена достойників, бо громада і без того знає кращих співгромадян. Мабуть, доречнішим буде розповісти про враження, що їх залишила по собі акція “Галицький лицар”. Кажуть, що лицарями не народжуються, ними стають за виняткові здобутки та благородство. Майже півторатисячолітня історія виробила чіткі ознаки лицарства, дотримуючись яких людина може претендувати на достойне звання.

Це саме той варіант, коли людина та ім”я мають прикрашати один одного. Найчастіше лицаря показують суворим чоловіком в обладунках. Проте, це радше воїн, а не людина благородної душі. Набагато простіше сховатися за товстим захистом кольчуги, ніж широко відкрити душу усьому світові. Тому обраним галицькими лицарями, мабуть, варто знати про те, що достойне звання не обмежується мистецькою скульптурою, грамотою та оголошенням на сцені Оперного.

Бути лицарем означає взяти на себе чимало обов”язків перед громадою, отримавши натомість поважне ставлення та високу честь. І ще одне. Галицьких лицарів номінували в День Валентина. І незалежно від того, чи вірять обрані персони у західне свято, вони пообіцяли служити вірою і правдою дамі свого серця – Галичині.